Материнство: як впоратися з емоціями та ролями.

Деколи я здаюся. Плачу, кричу, матюкаюся. А потім знову нормальна.

Я люблю дітей. І народжувала б кожен рік. Але є приписочка від мене…

Мені важко чути дітей 24/7. Мої вуха чують, а мій мозок не встигає обробляти інформацію. І я боюся, що моєї швидкості реакції не вистачає.

Гомін прохань, сміху, конфронтації, криків, розмов – усе це в один момент просто знищує мене як маму.

Я швидко перемикаюся на іншу роль – “Я КОМАНДИР”.

Починаю диктувати, що кому робити, і на якийсь час це допомагає.

👮‍♀️ В цій ролі є послідовність дій, і мені морально стає легше.

👮‍♀️ В цій ролі немає демократії, в ній є чіткість.

👮‍♀️ В цій ролі я дозволяю собі бути не демократичною, не лагідною.

Дітям це не подобається – мені теж.

З’являється страх: “А раптом я втрачаю головну роль – мами?”

А в дітей страх: “А раптом мама не повернеться?”

Але діти навчилися підлаштовуватись під “Командира”.

А я маю час стабілізації.

Я міняю ролі, і чесно про це говорю. Але це і так видно.

Моя роль “МАМИ” не вічна.

Я не маю бути тільки мамою.

Після 22:00 я дітям кажу:

💬 “Мама закінчилась!”

Це означає мій час.

👉 Не змішуйте ролі.

P.S. Ненавиджу в материнстві запах гівна з-під нігтів після миття обкаканих сідниць.

А ви? Що ви не любите?